Моє знайомство з українськими забігами на 10 кілометрів продовжується і на цей свій вибір вирішив зупинити на черговому забігові, що проходив територією музею. І цього разу вирішив нарешті пробігти забіг “Втеча з Межигір’я”, що проходить на території колишньої резиденції “втікача №1”, а зараз там розміщується музей української корупції “Межигір’я” і як попередні мої забіги по музеях (“Pyrogiv Trail Run”, “Pyramids Half Marathon” та “Забіг у Пирогові”), забіг дійсно приніс багато гарних вражень від природи музею та роздратування від оздоблення самої резиденції.

“Межигір’я” — колишня приватна резиденція четвертого президента-втікача України в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, яку він займав з 2002 по 2014 роки. З 1935 до 2007 року Межигір’я було державною урядовою резиденцією, поки не було виведено в приватну власність. 140-гектарний комплекс “Межигір’я” огороджений п’ятиметровим парканом з довжиною периметра 54 кілометрів. На його території розташовано яхтовий причал, кінний клуб, тир, тенісний корт та інші розважально-туристичні комплекси, а також мисливські угіддя. Журналісти та політики називають “Межигір’я” символом корупції президентського масштабу і “музеєм корупції”. Зранку 22 лютого 2014 року резиденція Межигір’я була відкрита для преси у зв’язку з тим, що президент-втікач залишив Київ та країну і з награбованим утік до Московії.

Зареєструватись на забіг “Втеча з Межигір’я” можна через сайт athletic-events.com, де учасники могли обрати для участі одну з двох дистанцій, а саме 10 або 5 кілометрів.

Маршрут для дистанції в 10 кілометрів складається з двох кіл по 5 кілометрів кожне. Покриття траси є асфальтним і в основному рівнинним (невеличкий спуск – на початкові та невеличкий підйом у кінці кожного кола). Видача стартових пакетів відбувалась у день забігу перед входом до музею.

Цього разу далеко їхати не прийшлось, бо забіг проходив недалеко від Києва, а саме в селі Нові Петрівці, де розміщується музей української корупції. Що б учасникам забігу було легше дістатись до стартового містечка забігу “Втеча з Межигір’я” організатори попіклувались про трансфер для учасників з метро Мінська до резиденції і назад.

Діставшись стартового містечка, яке зустріло учасників забігу туманом та забравши свій стартовий пакет і що б згаяти час, що залишався до старту вирішив трішки прогулятись по території музею. Що тут сказати, як би я опинився в палаці XV-XIX століття напевне я був би в захваті від оздоблення, але я опинився в комплексі збудованому в XXI столітті і прогулюючись ним ніяк не міг зрозуміти для чого прикрашати огорожу золотом. Свого часу подібне роздратування відчував на початку року під час другої поїздки до Каїру, коли вирішив тоді зупинитись не хостелі (з хостелами, я познайомився у свою першу поїздку), а в п’яти зірковому готелі. І виходячи з нього на набережну та дивлячись на інший беріг Нілу розумілось, що якраз саме цікаве знаходиться серед місцевих трущоб, де була свобода, а не серед вишукано оформленого готельного комплексу з озброєною охороною.

Але були і приємні моменти в прогулянці, а саме місцева природа та фауна, які принесли тільки позитивні враження від милування місцевими лебедями, качками та іншою живністю, що залишилась після втечі “втікача №1” до Московії.

Саме ж цікаве розпочиналось в неділю о 12 годині та 15 хвилин, коли відбувся старт забігу “Втеча з Межигір’я”, а разом з тим розпочались чергові бігові пригоди, які цього разу складались з двох кіл по 5 кілометрів кожне та проходили по асфальтованій набережній та територією музею.

Так як перед забігом “Втеча з Межигір’я” приймав участь в марафоні в Ларнаці і відповідно ще не встиг відновитись після нього та відчував втому, тому їдучи на забіг планував особливо нікуди не поспішати і більше все таки просто розім’яти ноги чим бігти. Але це я так думав до того моменту поки не вийшов на старт чергового забігу.

Забіг розпочався досить жваво, хоча на перших кілометрах ще відчувалась втома. Перше коло промайнуло досить швидко і його вдалось здолати за 25 хвилин. Що ж стосується другого кола, то тут інколи і хотілось бігти повільніше, але підтримка від волонтерів та вболівальників робили свою справу, тому через 49 хвилин після старту мені вдалось перетнути фінішну лінію, де вже чекала смачна каша на учасників забігу.

Забіг “Втеча з Межигір’я” залишив по собі одні позитивні емоції впершу чергу від чудової організації та цікавого маршруту забігу. Тому дистанція долалась доволі легко.